Ця книжка нас вчить, що жити потрібно зі щирими добром у серці

Що ми знаємо про справжніх фей? Дуже мало. Пригадується давній фільм про попелюшку, якій пощастило поїхати на королівський бал і, після багатьох неймовірних пригод, стати прекрасною принцесою.

А ось відомий німецький прозаїк, поет і драматург Генріх Дік на сучасних феях розуміється чудово. У цьому цілком переконує і його дуже яскрава, ошатна книжка чарівних казок для дорослих і дітей, яку ми із задоволенням переклали з німецькою мови разом із Наталією Писаренко.

Отже, з цієї захоплюючої, пригодницької та веселої книжки ви дізнаєтеся, де мешкають феї, як вони живуть, як здійснюють свої неймовірні чудеса; коли і як допомагають дорослих і дітлахам, а також тваринам, птахам і рослинам; які у них характер і уподобання та ще багато усіляких дивовижних секретів, про які раніше ніколи не чули.

Також ви дізнаєтеся, де насправді мешкає щастя. Адже це – дуже важливо для кожного з нас! Прочитаєте, що чарівні атрибути теж час від часу ламаються, однак чари неодмінно переходять до інших, здавалося б, абсолютно звичайних речей, тож шпилька, якою ви, між іншим, заколюєте волосся, раптом може стати чудовим магічним оберегом та добрим другом і рятівником.

Взагалі ж, ця унікальна книжка нас ненав’язливо вчить, що жити потрібно зі щирими добром у серці, завжди намагатися міркувати та мріяти про хороше, відганяючи злі й підступні думки. Перебувати в гармонії з собою, близькими людьми, природою та всесвітом. Тому, коли вам надто часто надокучають погані та незатишні сни з усілякими жахами-страхіттями, отже, вам неодмінно потрібна допомога доброї феї.

Знайти та покликати її до вас у гості наразі досить легко – достатньо взяти до рук барвисту книжку Генріха Діка «Диво продовження», і ви миттю поринете у світ омріяних та найдобріших чудес. Власне, відірватися від такої дуже захоплюючої книжки – досить складно, тож раджу починати читати її вранці, у вихідний день, щоб вас ніщо не відволікало від приємного читання. Та й раптом прокинеться у вас талант чарівника?!

До речі, ви навіть переосмислите дещицю, зрозумієте, що не всі речі, які ви вважали капосними та недолугими, насправді, не такі вже й погані. Скажімо, причіпливий будяк теж може бути красивим і прийти на допомогу, захищаючи вас від нахабного троля! А сукня феї здатна надихнути художника на створення справжнього шедевру, бо в ньому оселиться ніжна веселка, яка сяятиме радістю.

А якщо ви раптом, випадково, знайшли скарб, не поспішайте його одразу ж привласнювати. Подумайте, чи заслужили на нього?.. І, можливо, якщо є така змога, ліпше просто повернути коштовність законному власникові, ощасливити його своєю знахідкою і порадіти разом із ним такому несподіваному везінню!

Феї навчать вас розмовляти з тваринами, рибами, птахами, деревами та рослинами. І не поспішайте відмовлятися від такої премудрості – адже в житті все знадобиться! Якщо дерево відчує ваші щирість, любов, чуйність, співчуття, то теж спробує вас підтримати, поділиться власною життєдайною енергією.

До того ж, книжка – дійсно патріотична, бо вчить, що і в людини має бути коріння; інакше вона просто блукатиме світом, мов бадилина, перекотиполе, і не матиме справжньої домівки. А коли рідна Батьківщина – завжди в твоєму серці, в твоїй душі, то ти – дійсно не безнадійний і здатний створювати на землі добро – дітей, квіти, зорі, веселки, прекрасні вірші, пісні, картини, думки…

А для цього зовсім не важливі всі твої статки та посади. Адже можна бути і мандрівним лицарем, і садівником квітів коханої жінки, й просто хорошою, доброю, чуйною людиною, закоханою в цей не зовсім досконалий світ. Втім, все залежить від кожного з нас – любити і пробачати людей чи люто заздрити їм, тримаючи камінь за пазухою. Ось тільки така чорна заздрість ще нікого не зробила щасливим!

І на завершення – казка-притча «Камінь, глечик та ящірка» від феї Елани.

Біля величезного каменю, який, ймовірно, скотився зі скелі, лежав старовинний бронзовий глечик, вкритий розписом, що за мотивом нагадував китайський. Камінь і глечик, наче справжні сусіди, лежали поруч уже понад п’ятсот років, але ні той, ні інший за цей час не промовили один до одного й слова.

Першим припинив мовчанку камінь:

– Скажи мені, чому ти лежиш біля мене вже стільки років?

– Я лежу тут тільки тому, що коли ти скотився з гори, то закрив мене собою від усього світу. Хто ж мене побачить, якщо з дороги видно лише твій непоказний бік?

– Та ні, справа не в тім… Коли світить сонце, твоя бронза так яскраво виблискує на ньому, що це видно здалеку. Тож я тут ні до чого. Мабуть, тебе зробили не так уже й красиво, щоб ти комусь сподобався.

– Немає межі твоєї безсоромності, каменю! Саме ти є причиною моєї знедоленості. Чому, падаючи з гори, ти не розколовся на дрібні шматки?

До цієї сварки уважно дослухалася ящірка, що сиділа на камені, і зрештою вирішила втрутитися в розмову:

– Звісно, я вам – не суддя, але хочу сказати, що ви обидва – дуже корисні для мене. Коли падає дощ, я ховаюся у глечик. Коли хочу погрітися на сонечку, то лежу на камені. Ви однаково потрібні мені – це очевидно. Тож немає чого сваритися, а краще пишайтеся тим, що маєте таку хазяйку!

Ось така книжка – мудра і водночас дотепна, повчальна, але ненав’язлива, легка та незабутня. Хочеться її читати і ділитися щастям.

Сергій Дзюба,

письменник, перекладач, президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України